Жорстока доля пов'язала трьома зламними, трагічними та доленосними подіями життя великого стовпа української нації - Тараса Шевченка з придніпровською Микільською Слобідкою.

#1 Перший арешт.

Шевченка заарештували 5 (17) квітня 1847 на дніпровській пароплавній та човниковій переправі біля Слобідки, коли він повертався до Києва, відібрали збірку «Три літа» й відправили під конвоєм до Петербурга. Так вперше, але на жаль не востаннє почалося заслання митця.
Лише навесні 1946р., оселившись у Києві та доєднавшись до Кирило-Мефодіївського товариства, поет прагнув відродження ідентичності української свідомості та самобутності.
Разом з митцем Михайлом Саржиним зроблено чимало ескізів місцевостей навколо Києва, не оминаючи увагою придніпровські мальовничі сюжети.

За спогадами сучасників, на допитах поет відмовився зрікатися своїх поглядів і не виказав нікого з членів братства.
Шевченка звинуватили в написанні віршів «малоросійською мовою», з якими «могли посіятись і згодом укоренитися думки про вигадане блаженство часів Гетьманщини, про щастя повернути ці часи й про можливість Україні існувати як окремій державі». На суді не доведено участі поета в Кирило-Мефодіївському братстві. Шевченка як «наділеного міцною будовою тіла» призначили рядовим в Оренбурзький окремий корпус із забороною писати й малювати.

#2 Етапування трєтього арешту.

У перших числах серпня 1859-го Шевченко приїхав до Києва й оселився на межі Куренівки та Пріорки, на Вишгородській вулиці. Його мрії одружитися та придбати землю над Дніпром не здійснилися: Шевченка втретє заарештували і після кількаразових допитів зобов'язали повернутися до Петербурга.

На світанку 14 серпня 1859 року поет диліжансом через Ланцюговий міст та Микільську Слобідку виїхав до Петербурга.

#3 Прощання з тілом.

Нарешті остання подія - прощання з великим Кобзарем.

6 травня 1861 року, по дорозі з Петербурга до Канева, домовину з тілом Тараса Шевченка привезли в Микільську Слобідку. На базарній площі, приблизно де зараз розташована станція метро «Лівобережна», відбувся траурний мітинг, на якому було виголошено чотири промови: українською, російською, польською й сербською мовами. Наступного дня по Ланцюговому мосту тіло було перенесено на правий берег – до церкви Різдва на Поштовій площі.

Слід Шевченка залишається на нашій землі та свідомості, надаючи вічно-палаючий орієнтир закоханості у власну державу та націю.